sbks: (mouse)
Ви будете тинятись по чужинах,
Аж доки дідько всіх не забере,
Бо знайте — ще не вмерла Україна
І не умре!
#ВасильСимоненко

Ліна

May. 22nd, 2014 09:51 am
sbks: (тост)
Доборолися, добалакалися,
досварилися, аж гримить.
Україно, чи ти була колись
незалежною, хоч на мить
Від кайданів, що волю сковують?
Від копит, що у душу б`ють?
Від чужих, що тебе скуповують?
І своїх, що тебе продають?
sbks: (тост)
Originally posted by [livejournal.com profile] butavka at Вы подлость преподносите, как подвиг, и просите за это ордена!...
Леонид Филатов

Лизистрата

     Постой!.. Ты что-то путаешь в запале!
     Известно ведь любому пацану:
     На вас не нападали. Вы - напали.
     Вы первыми затеяли войну!
     Вы гражданам защиту обещали,
     А получился форменный скандал!..
     Кого и от кого вы защищали,
     Когда на вас никто не нападал?
     Ах, сколько на земле людишек подлых!
     Такие уж настали времена!..
     Вы подлость преподносите, как подвиг,
     И просите за это ордена!

     Предводитель (надменно)

     Позвольте вам заметить с укоризной -
     И поскорей возьмите это в толк! -
     Мы выполняем долг перед Отчизной,
     Священный перед Родиною долг!

     Лизистрата (раздумчиво)

     Пред Родиной, конечно, неудобно...
     Долги, конечно, надо отдавать...
     Но почему она - в уплату долга -
     С вас требует кого-то убивать?
     И коль у вас пред ней долги такие,
     Что даже жизнь - в уплату их - пустяк,
     То хочется спросить вас, дорогие,
     Зачем же вы одалживались так?
     Коль Родина удар наносит сзади,
     Да так, что аж в глазах потом круги,
     То лучше, дорогие, не влезайте
     Вы к этой страшной Родине в долги!

источник
sbks: (mouse)
Цей вірш написав батько застреленого на Інститутській снайперами Євгена Котляра.
Харківчанину Євгену було лише 33 роки. Вірш, який написав його батько, опублікований на сторінці "Небесної сотні" у Facebook.



Сыну

Моя кровинка, я горжусь тобой
В тылу не ждал огонь заградотряда
Ты мог уйти. Ты принял этот бой,
Хотя свистели роем пули рядом.

Когда на землю падали друзья
- С фанерками нельзя в такую драку! -
Казалось - даже выстоять нельзя,
Вы поднялись и Вы пошли в атаку

Я б так не смог. Немногие б смогли.
Склоняюсь к дорогому изголовью.
Вы гордость, совесть, честь своей земли,
И землю эту Вы полили кровью

Прости, я снова плачу, мой герой.
Ты принял не спонтанное решенье.
Как ты мне нужен здесь, сейчас, живой
Я ненавижу жертвоприношенье
sbks: (глубокая чеканка)
Originally posted by [livejournal.com profile] npubop at 171 год назад написано
Сини мої на чужині,
На чужій роботі.
Дніпро, брат мій, висихає,
Мене покидає,
І могили мої милі
Москаль розриває...
Нехай риє, розкопує,
Не своє шукає,
А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану
Сорочку знімати.
Помагайте, недолюдки,
Матір катувати.


Это сколько, шесть, семь поколений назад?

Для моих русских друзей переведу:
Read more... )
sbks: (тост)
Originally posted by [livejournal.com profile] irteniev at Новое
* * *
От нас соседи подустали,
И мир для нас не дом родной,
Сдается, мы его достали
Своей дворовой крутизной.

Хоть быть крутыми пацанами,
Почетней званья в мире нет,
Никто дружить не хочет с нами,
Ну, разве через интернет.

Но хер, с ним, с этим Интернетом,
В проводку лом – и камень с плеч,
Ведь речь веду я не об этом,
О том свою веду я речь,

Что до сих пор, хоть и бывают
Такие на земле места,
Где нам, скривившись, наливают
Четыре раза по полста

И кое-как за стол пускают,
Про сорок пятый помня год,
Но взором нежным не ласкают,
И плюнуть норовят в компот.

Похоже, что не все охочи
Нас обожать до дурноты.
…Всё не простят триумф наш в Сочи
Неблагодарные скоты.
sbks: (глубокая чеканка)
Originally posted by [livejournal.com profile] kirill_koval at Траур. Стих
А сотню вже зустріли небеса...
Летіли легко, хоч Майдан ридав...
І з кров ю перемішана сльоза....
А батько сина ще не відпускав..

Й заплакав Бог, побачивши загін.
Спереду--сотник , молодий, вродливий,
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній, сивий-сивий..

І рани їхні вже не їм болять...
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло...
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла...
Людмила Максимлюк
21 02.2014
sbks: (тост)
Originally posted by [livejournal.com profile] irteniev at Ответ Марине Кудимовой
Марина Кудимова

Смерть пахнет, как букет настурций…
Ты – за кого?
Я – за кого?
Я – за полковника Най-Турса,
За детский эскадрон его.

Сдан Киев, поникают стяги,
И ночь без сна и без конца…

Не выбирал боец присяги –
Присяга выбрала бойца.

Рад пленник и глотку бульона,
И крупке, мелкой, точно зернь…
Но память контрреволюцьонна,
Когда вокруг ликует чернь.

Среди всемирного майдана
За жизнь болезную дрожа,
Я – за корейца Витю Ана,
Простого русского бомжа.


***
Для того ли траурный полковник
Жизнь отдал за горстку юнкеров,
Чтобы здесь мордатый уголовник
Рай смайстрячил для своих воров?

С перемогой, друзи, с перемогой,
Разминулись братские пути,
Вам теперь шагать своей дорогой,
Нам своей, как проклятым, ползти.

И не сгинет вильна Украина,
Сколь по ней ты горьких слез не лей,
Сколь ты, не жалей ее, Марина,
Нимфа переделкинских аллей.
sbks: (9)
Originally posted by [livejournal.com profile] gloria_ma at Небесная сотня...

Памяти погибших 18-20 февраля 2014 года в Киеве


Доживите за нас.
По минуте, по вздоху, каждый,
По удару сердечному, по поцелую, по сну,
Мы бы сами еще, только мы не смогли однажды,
Бросить девчонку трупы тащить одну...

Долюбите за нас.

Наших маму, детей, невесту,
Додарите цветы, доскажите ребенку стих,
Мы и сами бы... Правда, стоять не смогли на месте,
Когда прыгнул под пули этот юный, красивый псих....

Доскажите за нас.
Не молчите, хотя бы слово..

Ведь наврут, наворотят, перепишут и там и тут,
Мы могли бы без вас, просто пули летели снова,
И хлестали по нас, выбирая, кого убьют...

Дорастите до нас.

Понемногу, по милипрозренью,
Дотянитесь до плеч, ухватитесь за них сильней,
Мы могли бы стоять, но от снайпера нет спасенья,
Нас спасал только Бог и пробитые спины друзей...


Вы увидите нас, замерев на Майдане... это
Не живые идут.. это мы, опустив щиты,
Возвращаемся к вам, отогнав озверевший "Беркут",
Чтоб навеки занять на Майдане свои посты..."

Василий Зима
http://timeua.com/news/4/17786.html

post

Feb. 22nd, 2014 03:31 pm
sbks: (9)
Originally posted by [livejournal.com profile] olena_nekora at post
***
Мальчиков укрывают флагами.
С головой.
Не вой, дура, говорю, твой – живой. Живой.
Он такой же, как они – тоже рвется в бой.
Долго трубку не берет. Но не вой.
Не вой.

Мальчиков кладут рядком.
Прям на мостовой.
Лиц не видно. Не смотри. И не вой. Не вой.
Твой такой же – как они – на передовой.
Разбирает мостовую по кускам.
Живой.

Мальчиков выносят строем.
Траурный конвой.
Не считай. Зажмурься. Помни, Бог с тобой.
Он придет. Под утро. Мятый и седой.
Ты отпустишь снова. Просто жди.
Не вой.

Ольга Кашпор

fb

Feb. 21st, 2014 09:40 pm
sbks: (глубокая чеканка)
Пробач, що я іще жива,
Ще дихаю майданним пилом.
Моя рука, мої слова,
Нажаль, тебе не захистили.

Пробач. Я плачу кожен раз,
Коли несу туди пожертви,
Бо сльози всі - то просто фарс
Для тих, хто відучора мертвий.

Кривавий день. Кривавий сон.
Кривавий героїчний спротив.
І вся країна в унісон
Ридає реквієм скорботи.
21.02.2014

Viktoria Karpinska


https://www.facebook.com/viktoria.karpinska/posts/602569319819850
sbks: (9)
Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач.
Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.

Оксана Максимишин-Корабель

http://vk.com/maidan_sos?w=wall-62142030_7020%2F1dd639a24535b34ec8&z=photo-62142030_321719226%2Falbum-62142030_00%2Frev

Новое

Feb. 17th, 2014 12:20 pm
sbks: (тост)
Originally posted by [livejournal.com profile] irteniev at Новое
Я копрофил и в Киселева
Бросать бы не спешил камней,
Люблю всего его до блева,
А может быть, еще тошней.
sbks: (оранж)
Originally posted by [livejournal.com profile] olena_nekora at Олексій Ганзенко ПАМ'ЯТІ ЗАГИБЛИХ НА МАЙДАНІ
Коли горять шини, із неба на голови падає чорний сніг,
І очі стають важкими на чорних від сажі обличчях.
Розносить чай із шипшини киянка – жіночка невеличка –
Із білих пластянок п'ють його, відступивши на хвилю за ріг.

Коли горять шини, дим здіймається лавою, втім нікому не страшно.
А он і чиясь душа здіймається, недоскладеним рваним віршем.
І не плачуть мужчини, бо в цю мить заклопотані зовсім іншим,
Та й не видно її, поміж кіптяви, бідолашну.

У ліпшому випадку вмреш одразу, від тортур – у гіршому.
Жіночка в синій шапці розносить чай із шипшини.
Попри кулі, що поряд, неквапливо й розсудливо п'ють мужчини,
Бо раптом застудишся й не спіймаєш свою, і вона дістанеться іншому.

Мов руїна мінойського храму сумує стара стадіонна аркада.
Вона бачила все, і розкаже, й заграє, на подив – прерадісну гаму.
Що ти згадував, хлопче з Майдану, останньої миті: дружину чи маму?
Ці слова, це усе, що я можу зробити сьогодні –
Моя барикада.
sbks: (9)
Originally posted by [livejournal.com profile] klodius at post
Юрій Іздрик

в половині зими посередині тижня
десь між ніччю і днем
між буттям й небуттям
прокидаємось ми поки спить ще всевишній
ніби тіло одне
ніби сонне дитя
і нема ще довкола ні світу ні світла
і нема ще всередині «я» і «не-я»
лиш у спільних легенях – запаси повітря
і застигле в повітрі єдине ім'я
нам обіцяно було світанок прекрасний
дім без темних кутів і маршрут без покут
народилися ми як завжди передчасно
прокидайся же господи
поки ми тут
sbks: (тост)
...
Недолюбил - это самое нежное недо-,
Где-то над ним есть горячее солнце и небо
...

Прекрасная горькая [livejournal.com profile] izubr
sbks: (душа)
Втечу в країну землетрусів,
Породичаюся з вогнем,
Залишивши несправжніх друзів,
Рядки несправджених поем.
В непризвичаєні потреби,
В незаспокоєні краї
Втечу від нинішнього себе
І від майбутньої Її.
Втечу від злагоди і миру,
Сімейних чвар і пирогів,
Від установленої міри
Своїх думок і почуттів.
І буде рук німе благання,
І буде розпач, буде злість,
І навздогін гірке зітхання,
Коли уже не стане сліз.
І буде невагомість миті,
Останнього вагання мить.
І я захочу пояснити -
І не зумію пояснить...


__________


Сама хай висохне сльоза.
Нехай її ніхто не витре.
Не дми мені в обличчя, вітре!
Сама хай висохне сльоза.
Або нехай впаде в незриму,
Ніким не бачену ріку,
Коли вона, так довго стримувана,
Мені скотилась на щоку.
Вона, що вирвалася з хмари,
Ввібравши грози і дощі,
Хай перетвориться на пару,
Ледь доторкнувшися до щік.
Тоді та жінка не впізна
Cліди страждання і любові,
І нишком висохне сльоза -
Посивіла краплина крові

___________

Став під вечір я тихий як став...
Став для мене все вищим, все вищим
Той балкон, під яким я стояв.
Той балкон, на який ти не вийшла.

Ти у літо осіннє втекла,
І у літі згубилася жінка,
Що любов’ю моєю була
І порвалась, як та паутинка.

Та я знову гітару візьму
І, забувши про вік і про гордість,
Знов заграю для тебе весну,
Знов візьму відчайдушні акорди.

Вийду в місто, в якім ти жила.
Вийду в горе, яким ти страждала,
І згадаю, якою була,
І відчую, якою вважалась.

Вийду в поле, чуже, голубе,
Що його ми вже разом не вижнем,
Де так довго чекав я тебе -
В чисте поле, в яке ти не вийшла

Р.Третьяков
sbks: (душа)
...
Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть, і настане
Ще й для мене весела весна.
...
Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! — Геть, думи сумні!

Леся

Profile

sbks: (Default)
sbks

June 2014

S M T W T F S
12 3 4 5 67
8 9 1011 121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 18th, 2017 04:39 pm
Powered by Dreamwidth Studios