Mar. 11th, 2014

sbks: (оранж)
Павел Шеремет
@pavelsheremet

"Мы ищем програмиста, который поможет исправить наше приложение и под 7 ios Пишите, пожалуйста, на почту
belpartisan@gmail.com Помогите!
sbks: (тост)
Я думал, что услышу большую мерзость, чем слышал до этого.
Нет, ничего нового.

Однако, я понял, совершенно определённо и абсолютно синхронно он теперь передает сигналы от путина.
Ну чтож, тем лучше, и проще.

В международном юридическом поле, для тех, кто с ним...
sbks: (тост)
Originally posted by [livejournal.com profile] oleg_leusenko at Американцы приостанавливают развитие бизнеса на России
Американская нефтегазовая корпорация приостановила развитие бизнеса на России

Американская нефтегазовая корпорация ConocoPhillips, которой принадлежит 50% совместного предприятия с Роснефтью в Ненецком автономном округе, воздерживается от комментариев о возможности дальнейшего развития бизнеса на России, сообщили в пресс-службе компании.

"Мы продолжаем следить за развитием ситуации, но помимо этого мы больше ничего сказать не можем", - сообщил представитель компании.

В данный момент ConocoPhillips владеет 50% нефтедобывающей компании Полярное сияние паритетно с Роснефтью, однако не является оператором месторождений.Читать дальше )
sbks: (тост)
Когда я вижу во всяких клоачных городах Росси марши с лозунгами "Бандеровцы не пройдут!" мне это, смейтесь, но приятно. Я туда и не хотел.
Но если меня возьмут в плен, накачают таблетками, и я там очнусь, знайте, жопа будет вашим землям и шавкам.
Еще раз, серьёзно, друзья, соседи, люди, остановитесь, уйдите отсюда, потом поговорим. Я очень серьезно.
sbks: (глубокая чеканка)
Originally posted by [livejournal.com profile] yes1111 at 55-й зенитно-ракетный полк ВСУ ответил на ультиматум оккупантов
Originally posted by [livejournal.com profile] v_n_zb at 55-й зенитно-ракетный полк ВСУ ответил на ультиматум оккупантов
.
В продолжение темы "ДокУмент - официальное требование сдаться оккупационным войскам"


Командование 55-го зенитно-ракетного полка Вооруженных Сил Украины в Евпатории ответило на ультиматум оккупантов


Уполномоченному по обеспечению организации
и проведения общекрымского референдума,
Советнику председателя Совента Министров
АР Крым


Сообщаем Вам, что воинская часть А4519 Воздушных Сил Вооруженных Сил Украины есть законным вооруженным формированием согласно Закону Украины "Про Збройні Сили України" также согласно ст.17 Конституции Украины «Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України… Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.»

В Вашем письменном обращении, которое Вы предоставили есть ряд сомнений в подлинности документов как внештатного советника председателя Совета министров АР Крым. Так в самом обращении отсутствует гербовая печать Совета Министров Крыма, не указан регистрационный исходящий номер. В удостоверении Внештатного Советника Председателя Совета Министров Автономной Республики Крым, выданного на имя Жеребцова Ю.Г. не указана дата его выдачи. Ваши личные подписи в упомянутом удостоверении и в удостоверении Уполномоченного по обеспечению организации и проведения общекрымского референдума, также выписанного на имя Жеребцова Ю.Г., абсолютно различны.

Для установления Вашей личности и Ваших полномочий мы направили письмо господину Аксенову С.В. за исходящим номером №320/13/154 от 10.03.2014. Так же хотим Вас предупредить, что у командования воинской части отсутствуют указания и руководящие документы, которые бы определяли полномочия так называемой должности «Уполномоченого по обеспечению организации и проведения общекрымского референдума, Советника председателя Совета Министров АР Крым».

В Вашем обращении Вы предлагаете: «… сдать оружие на склад и передаче объекта под охрану личному составу спецподразделения Черноморского флота Российской Федерации…» но вокруг территории нашей части нет представителей Черноморского флота РФ, а есть лишь представители вооруженного формирования без знаков отличия не предоставляющее документов о своей принадлежности, а представляются как некая «самооборона Крыма».

Ввиду вышесказанного законных оснований про передачу оружия воинской частью А4519 нет. По данному вопросу предлагаем Вам вести переговоры с уполномоченными представителями Генерального Штаба Вооруженных Сил Украины и Министерства обороны Украины.

В случае принятия Вами решения завладеть оружием силовыми методами просим Вас принять меры по эвакуации жителей г.Евпатории и близлежащих сел в связи с опасностью вероятности взрыва большого количества взрывоопасных веществ хранящихся на складах воинской части.

Проявите благоразумие и здравый смысл при принятии Вами решения!

Командир воинской части А4519
полковник А.В.МАТВИЕНКО

.
sbks: (глубокая чеканка)
Originally posted by [livejournal.com profile] olegpanfilov2 at Мемуары имени тов. Жукова: казак сбил американский дрон
File:MQ-9 Reaper UAV.jpg

В российской блогосфере и у крымских "агентств" - аншлаг идиотов.
С утра прочел "новость" о сбитом американском беспилотнике.
Чуть позже у другого идиота - уже о двух.
Позже оказалось, что питались одним и тем же источником.

Специально для казаков, понаехавших в Крым, сообщаю.
Что дрон
MQ-9 Reaper летает на высоте до 13 000 метров.
Со скоростью 400 км/час.

Спьяну и даже на трезвую голову сбить практически невозможно.
Тем более, из того оружия, которое есть у карнавальных дурачков и "Беркута".

За всю историю применения MQ-9 Reaper, было потеряно только два.
Оба разбились при посадке.

Поскольку конца информационного идиотизма не видно.
Буду ждать информацию о потере американцами 349 самолетов AWACS.

Маршал Жуков бы обзавидовался доблести мемуарных дураков.


sbks: (тост)
Торджествєнноє запрошення в Україну, тут всі свої, бити не будуть.
З адвокатами, з діпломатами, з охраною, зі своїми істориками, зі своїми філологами, з врачами і реаніматорами від яєць (на цей раз не буде).
Запрошуємо
sbks: (тост)
Генпрокуратура закликає представників громадянського суспільства до співпраці

Генеральна прокуратури України розробляє низку заходів, спрямованих на ствердження законності, активізацію протидії корупції та налагодження партнерських взаємин із громадянським суспільством.

Відновлення довіри та авторитету до вітчизняної правої системи, насамперед до органів прокуратури, є вкрай актуальною вимогою сьогодення. Це пов’язано із чітким усвідомленням з боку нового керівництва Генпрокуратури нагальної необхідності бути максимально наближеними до громадян. Працівники органів прокуратури мають стати взірцем, прикладом неухильного додержання закону.

У зв’язку з цим Генпрокуратура ухвалила рішення про створення при відомстві Консультативної групи громадських фахівців. Члени цієї групи, зокрема, відстежуватимуть питання доброчесності та належного виконання працівниками органів прокуратури своїх професійних обов’язків. Громадськість отримає змогу надавати матеріали керівництву Генеральної прокуратури для відповідного реагування.

Нині в Україні активно триває процес формування нової влади, а разом з цим розпочинається люстрація – очищення від тих правоохоронців або державних службовців, які заплямували корупційними вчинками свою честь і гідність.

Останнім часом окремі громадські діячі висловлюють занепокоєння можливим поверненням до корупційних схем призначень на посади в органи державної влади, правоохоронні структури та органи прокуратури.

Наголошуємо, що ганебній практиці режиму Януковича – продавати та купувати посади в органах влади за хабарі – буде покладено край! Основними критеріями для відбору претендентів на державні посади нині є професіоналізм та порядність.

Ми відкриті для громадськості та готові активно співпрацювати з усіма представниками громадянського суспільства щодо викриття корупційних та інших злочинів. Першим кроком у цьому напрямку є залучення до цього процесу журналіста «Української правди» та громадського активіста Сергія Лещенка.

Окремо хочемо наголосити, що керівництво Генеральної прокуратури поставило низку жорстких завдань перед регіональними прокурорами з посилення роботи щодо звернень та прийому громадян.

Також нагадуємо, що кожен посадовець мусить перебувати під пильним контролем своїх колег та громадськості. Тож закликаємо громадян, які матимуть інформацію про корупційні дії працівників органів прокуратури, звертатися за номерами телефонів довіри: (044) 200-79-87, (032) 235-44-69.

Усю надану інформацію перевірить служба внутрішньої безпеки Генеральної прокуратури України. Незаконним діям таких працівників буде дано належну правову оцінку, а в разі потреби – застосовано належних заходів реагування.

Прес-служба Генеральної прокуратури України
http://www.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_c=view&_t=rec&id=135261
sbks: (тост)
Юрій Шевчук, викладач кафедри слов'янських мов, українська мова та культура, Колумбійський університет, США

Події останніх місяців вкотре з особливою гостротою поставили питання про інформаційнe полe України загалом і дивовижну неадекватність поведінки українських політичних еліт у ньому. Наразі навряд чи треба доводити, що той хто контролює інформацію – контролює територію, політичну владу, визначає хід подій і врешті-решт виграє війни.

Для нас ця істина має простий наслідок: хто переможе в інформаційній війні між Києвом і Москвою, той буде переможцем в агресії Кремля проти України.

Нажаль, розуміння цієї незаперечної реальності відсутнє не лише на найвищих рівнях українського політикуму, у всіх його ідеологічних відмінах, але й широкого громадянського суспільства.

Протягом останніх двадцяти трьох років український політичних клас виявляв дивовижне нерозуміння стратегічної важливості інформаційного суверенітету країни для збереження суверенітету політичного. Інформаційне поле незалежної України ніколи, у жоден момент її існування не належало їй.

Кожна демократія, плекаючи плюралізм думок, політичних програм й орієнтацій, погоджується на одній цінності, яку заперечувати не дозволено – на цінності власного існування як такої. Сили, які цю цінність ставлять під сумнів, у той чи інший спосіб виключаються з демократичного інформаційного простору.

Наприклад, у Сполучених Штатах у політичному полі можуть існувати партії й групи від крайніх лівих до відкрито фашистських, антисемітських чи расистських. Є навіть парамілітарні утворення, які не приховують свого ворожого ставлення до федерального уряду.

Проте не чутно партій, які програмно заперечують цінність існування США як держави.

Навіть якщо вони юридично існують, саме те, що вони відсутні в інформаційному просторі країни – означає, що вони не існують реально. При всій фетишизації свободи в американській демократії, свобода антидержавної діяльності жорстко обмежена.

Цей стан речей підтримує еліта країни, кожен член якої від малого формувався в системі освіти, котра послідовно, агресивно й із гордістю плекає в молоді американський патріотизм, відданість конституції, прапору й у втіленні прагнень "американської мрії". Досить згадати, що кожен день тисячі початкових та середніх шкіл країни починають із того, що їхні учні співають національний гімн.

Цікаво, що така політика ні в кого тут не викликає заперечень. Патріотичне виховання – перша рація американської освіти, хоча б тому що воно абсолютно невіддільне від процесу навчання. На кампусі кожного університету гордо майорить національний прапор. Патріотичне виховання – це даність американської демократії.

Крім школи й системи освіти на всіх її рівнях, ідеї американського патріотизму агресивно пропагує преса, телебачення, інтернет і Голівуд. Абсолютна гегемонія американського патріотизму як ідеї й системи цінностей в інформаційному просторі США – це вияв зрілості самої держави. Ця всеохопна гегемонія передбачає низку інших заходів, у тому числі й неподільне й незаперечне панування на всіх рівнях державного механізму англійської мови як державної.

Українська політична еліта відрізняється від еліти в кожній сформованій країні, демократичній чи авторитарній – тим, що виявляє цілковите нерозуміння стратегічного значення інформації для здійснення її ж, цієї еліти, цілей.

Вона виявляла й виявляє тепер цілковиту відсутність інстинкту самозбереження, який, здавалося б, мав бути сильнішим навіть за нелюбов окремого ахметова-турчинова-колєснікова-кличка-жванії-тимошенко до української культури, мови. Цей інстинкт мав би бути сильнішим за дискомфорт, який ці архетипи виявляли й продовжують виявляти там і тоді, де доводиться мати справу з національним патріотизмом у вищеокресленому американському його розумінні.

Здається, що лише політично маргінальні партії на кшталт "Свободи" таке розуміння демонструють. Вони, проте, не в стані змінити ситуацію й установити українську гегемонію в інформаційному ринку країни.

Тут слід зробити застереження.

Український патріотизм я розумію як політично-, а не етнічно-умотивований. Тобто, українцем є кожен громадянин країни без огляду на його етнічне, релігійне чи мовне походження, для якого незаперечною цінністю є незалежна демократична Українська держава, об'єднана спільною українською мовою. Невизнанням цієї цінності мешканець України автоматично виключає себе українського суспільного контракту.

Ніхто не заперечуватиме тепер, що український політичний клас у його безкінечних відмінах – регіональній, ударівській, батьківщинівській тощо, тощо – виявлявся й виявляється в цій кризі дивовижно позбавленим здатності мислити в термінах держави й рації її збереження, а не в термінах блага своєї коханої корпорації. Чи то партійної – як теперішній уряд, чи бізнесової – як кожен український олігарх, чи сімейної – як наш останній президент.

Кожна ця політична сила при всіх позірних відмінностях їхніх програм, смаків, і цінностей демонструє промовисту одностайність політичної поведінки – усі вони активно підтримували й підтримують тепер своєю бездіяльністю інформаційну, а значить й ідеологічну гегемонію Кремля в Україні. За винятком двох-трьох телеканалів з обмеженою аудиторією, інформаційний ринок країни контролюють медіа-корпорації, які за визначенням не здатні не лише генерувати державницькі цінності, ідеї, посилання – але навіть мінімально протидіяти вакханалії брехні й промивання мізків, що їй піддається українське суспільство з Москви.

Українська держава ніколи не мала не тільки притомної, але будь-якої інформаційної політики, простісінько тому що колишній совєтський директор-хазяйствєннік, колишня власниця відеопрокатної лавки, колишній крутелик із міського ринку чи колишній комсомольський функціонер просто не розуміють, як формується нація.

Не розуміють, що нація формується насамперед у головах людей, а не на банківських рахунках в офшорах.

Трагедія навіть не в цьому. Бо цей постулат розуміє студент-першокурсник українського університету, маю надію.

Трагедія в тому, що у своїй пихатій, а тепер і самовбивчій обмеженості, усі ці колишні не бажають скористатися знаннями десятків фахівців, які пояснили б Януковичеві, Кличкові, Тимошенко, Турчинову, Яценюкові чи іншому, що сильної держави не можна побудувати без послідовної культурної й інформаційної політики, яка об'єднувала б народ, давала б йому відчуття сенсу й гордості за Україну.

Трагедія в тому, що політичний клас України лишається невідповідним рівню державницьких завдань, які зараз перед ним стоять із драматичною гостротою.

Українська політична еліта у своїй величезній більшості знову й знову нагадує своєю державницькою неспроможністю російського дурня із приказки "смотрю в кніґу, а віжу фіґу".

Перед ними відкрита книга досвіду державного будівництва в інших країнах. Панове, повчіться в них! Пошліть, скажімо, міністра культури чи освіти до Ізраїлю, щоб там його чи її навчили, як проводити притомну культурну політику, як розвивати національну мову й не викликати при цьому вереску тяжко "утискуваних" російськомовних співгромадян – в Ізраїлі їх теж не бракує.

Створіть навколо себе мозкові центри з фахівців, а не політтехнологів, найвищого рівня з усього світу, які допомагали б планували притомну державну політику в інформаційній і культурній сфері України.

Так роблять у світі.

Але це елементи стратегічного державного мислення – речі, подібно, не відомі українському політичному класові.

Тим часом уряд злочинно бездіяльний у небаченій за агресивністю інформаційній війні Кремля проти України.

Досі на телевізори нації щодня, щогодини ретранслюють російську брехню й пропаганду, таку ж примітивну, як і нахабно-безпардонну. Водночас українські канали блокуються окупантами в Криму.

Ситуація диктує ряд негайних імперативів.

Тексти й посилання з українською патріотичною перспективою, що їх генерують в Україні й світі, мають масивно множитися потугою державного ресурсу за прямим наказом уряду.

Українські кінематографісти сидять на горах знятого матеріалу про Майдан. Бракує грошей, щоб його перетворити на документальні фільми, від яких весь світ загомонів би із захоплення українцями. Чому б не дати завдання десяткам хронічно безробітних українських кінорежисерів зробити такі фільми? Чому не заповнити цим матеріалом інформаційний простір країни й світу, у тім і Росії?

Чому не створити теле- і радіоканали, що транслювалися б на Росію, як контр-пропаганда?

Матеріали про життя Януковича і його оточення мають фантастичну сенсаційну вартість. Вони вмить опанують уявою кожного обивателя, кожної знудженої домогосподарки.

Дайте їх світові! Зробіть багатосерійний документальний фільм про Януковича й сім'ю, Азарова й сім'ю, про Майдан. Такі фільми легше за тисячі промов пояснили б навіть найбільшому українофобові в Донецьку, Севастополі чи Москві незаперечну рацію Майдану. Мексиканські мильні опери навіть не починають конкурувати з таким вибуховим матеріалом.

Чому б не найняти десятки безробітних українських перекладачів на та з англійської, французької, іспанської, німецької, португальської чи китайської із завданням перекладати українські тексти про події, субтитрувати кінодокументи, доводити до світу українську перспективу на ситуацію?

Сьогодні світ із захопленням спостерігає за Україною. Потреба в інформації про події в Україні, про історію, культуру, політику, літературу України зараз безпрецедентно гостра.

Світ, ще вчора втомлений Україною, сьогодні жадібно споживає інформацію про Україну. Надто часто ця інформація є потоком брехні й пропаганди з Москви, та від московських агентів серед західних журналістів та, ніде правди діти, університетських учених.

Україна з огляду на всім відомі обставини не може змагатися з путінською імперією за військовою потугою. Але тут я маю добру новину в неправдоподібно драматичній, а на думку багатьох, фатальній ситуації: Україна може не лише змагатися, а й перемогти в інформаційній війні проти Кремля.

Україна може перемогти в інформаційній війні за умови, що уряд й українські олігархи зрозуміють усю важливість цього завдання й кинуть потрібні на це кошти, заангажують інтелектуальні ресурси, яких більш ніж достатньо серед українства на материку й по світові.

Ставки великі, як ніколи. Пам'ятаймо, що ця війна не лише за серця й голови світу – але і її власних громадян на півдні та сході за потенційних симпатиків України на території путінської імперії.

На карту поставлене саме існування України як держави, а з нею й існування мільярдних маєтків українських олігархів. Перемога в інформаційній війні означатиме поразку Путіна в його реальній військовій агресії проти України.

Перефразовуючи крилатий вислів американського політтехнолога Джеймза Карвила "It's the economy, stupid!", ми маємо нарешті сказати собі раз і назавжди: "Все в інформації, бовдуре!"
sbks: (тост)
Originally posted by [livejournal.com profile] anton_klyushev at Вторая древнейшая профессия

Исторические метания журналиста Соколова:



Если шрифт слишком мелкий, вот прямые ссылки:
Статья М.Соколова 1992-го года
Статья М.Соколова от 7-го марта 2014 года

Саму историю «прозрения» М.Соколова взял отсюда.



Read more... )
sbks: (тост)
«В дни, когда решается судьба Крыма и наших соотечественников, деятели культуры России не могут быть равнодушными наблюдателями с холодным сердцем. Наша общая история и общие корни, наша культура и ее духовные истоки, наши фундаментальные ценности и язык объединили нас навсегда. Мы хотим, чтобы общность наших народов и наших культур имела прочное будущее. Вот почему мы твердо заявляем о поддержке позиции Президента Российской Федерации по Украине и Крыму», — говорится в обращении.

Среди подписавшихся: Надежда Бабкина, Юрий Башмет, Сергей Безруков, Федор Бондарчук, Михаил Боярский, Игорь Бутман, Олег Газманов, Борис Грачевский, Василий Лановой, Лев Лещенко, Денис Мацуев, Михаил Пореченков, Николай Расторгуев, Олег Табаков, Геннадий Хазанов, Зураб Церетели, Николай Цискаридзе и Карен Шахназаров.

Список подписей деятелей культуры и искусства является открытым, подчеркивается в распространенном Минкультуры РФ сообщении.
1. Алимов С.А., народный художник России.

2. Антонова И.А., президент ГМИИ им. А.С.Пушкина.

3. Бабенко А.О., заслуженная артистка России.

4. Бабкина Н.М., народная артистка России.

5. Бак Д.П., директор Государственного литературного музея.

6. Баталов А.В., народный артист РСФСР.

7. Башмет Ю.А., народный артист СССР.

8. Безруков С.В., народный артист России.

9. Белонович Г.И., директор Государственного дома-музея П.И.Чайковского.

10. Бобков К.В., директор Государственного литературно-мемориального музея-заповедника А.П.Чехова.

11. Богачева И.П., народная артистка СССР.

12. Бондарчук Ф.С., режиссер.

13. Бондарчук Н.С., заслуженная артистка России.

14. Бортко В.В., народный артист России.

15. Боярский М.С., народный артист РСФСР.

16. Брызгалов М.А., директор Государственного центрального музея имени Глинки.

17. Булдаков А.И., народный артист России.

18. Бурляев Н.П., народный артист России.

19. Буров Н.В., народный артист России.

20. Бусыгин А.Е., директор Государственного музея-усадьбы «Архангельское».

21. Бутман И.М., народный артист России.

22. Веденяпина М.А., директор Российской государственной детской библиотеки.

23. Вислый А.И., генеральный директор Российской государственной библиотеки.

24. Гагарина Е.Ю., генеральный директор Государственного историко-культурного музея-заповедника «Московский Кремль».

25. Газманов О.М., народный артист России.

26. Гергиев В.А., художественный руководитель Государственного академического Мариинского театра.

27. Говорухин С.С., народный артист России.

28. Гордеев В.М., народный артист СССР.

29. Грачевский Б.Е., руководитель детского киножурнала «Ералаш».

30. Гусев В.А., директор Русского музея.

31. Дружинина С.С., заслуженный деятель искусств РСФСР.

32. Забаровский В.И., директор Музея ВОВ на Поклонной горе.

33. Запашный Э.В., директор Большого Московского государственного цирка на проспекте Вернадского.

34. Зенгин С.С., ректор Краснодарского государственного университета культуры.

35. Кальницкая Е.Я., генеральный директор ГМЗ «Петергоф».

36. Кара Ю.В., сценарист.

37. Клебанов И.С., народный артист России.

38. Князев Е.В., ректор Театрального института им. Б.Щукина.

39. Ковальчук А.Н., председатель Союза художников России.

40. Константинов А.Д., писатель.

41. Крок К.И., директор Государственного академического театра им. Е.Вахтангова.

42. Кролл А.А., народный артист России.

43. Лановой В.С., народный артист СССР.

44. Левыкин А.К., директор Государственного исторического музея.

45. Леонова М.К., ректор Московской государственной академии хореографии.

46. Лещенко Л.В., народный артист РСФСР.

47. Лесовой А.Н., генеральный директор ВХНРЦ им. И.Э.Грабаря.

48. Липс Ф.Р., профессор Российской академии музыки им. Гнесиных.

49. Лунгин П.С., народный артист России.

50. Малышев В.С., ректор Всероссийского государственного университета кинематографии имени С.А.Герасимова.

51. Маяровская Г.В., ректор Российской академии музыки имени Гнесиных.

52. Мацуев Д.Л., народный артист России.

53. Мелик-Пашаева К.Л., ректор Российской академии театрального искусства — ГИТИС.

54. Мельникова А.Р., заслуженная артистка России.

55. Мирошниченко С.В., режиссер.

56. Михайлов А.Я., народный артист России.

57. Михайловский С.И., ректор Санкт-Петербургского государственного академического института живописи, скульптуры и архитектуры им. И.Е.Репина.

58. Могучий А.А., художественный руководитель Большого драматического театра имени Товстоногова.

59. Морозов А.В., директор Московского государственного академического художественного училища памяти 1905 года.

60. Назаров Ю.В., народный артист России.

61. Пожигайло П.А., исполнительный директор Всероссийского хорового общества.

62. Пореченков М.Е., заслуженный артист России.

63. Расторгуев Н.В., народный артист России.

64. Розум Ю.А., народный артист России.

65. Сенчина Л.П., народная артистка России.

66. Соломин Ю.М., художественный руководитель Государственного академического малого театра России.

67. Соколов А.С., ректор Московской государственной консерватории имени П.И.Чайковского.

68. Спиваков В.Т., народный артист СССР.

69. Стадлер С.В., народный артист России.

70. Табаков О.П., художественный руководитель МХТ им. А.П.Чехова.

71. Талызина В.И., народная артистка России.

72. Таратынова О.В., директор ГМЗ «Царское Село».

73. Теличкина В.И., народная артистка России.

74. Трофимов С.В., заслуженный артист России.

75. Урин В.Г., генеральный директор Государственного академического Большого театра России.

76. Учитель А.Е., народный артист России.

77. Федоров В.В., президент Российской государственной библиотеки.

78. Фокин В.В., народный артист России, художественный руководитель Александринского театра.

79. Фурманов Р.Д., художественный руководитель Санкт-Петербургского театра «Русская антреприза» имени Андрея Миронова.

80. Хазанов Г.В., народный артист РСФСР.

81. Хомова О.С., директор Государственной академической капеллы Санкт-Петербурга.

82. Хотиненко В.И., режиссер.

83. Церетели З.К., президент Российской академии художеств.

84. Цискаридзе Н.М., народный артист России.

85. Чурсина Л.А., народная артистка СССР.

86. Шахназаров К.Г., генеральный директор киноконцерна «Мосфильм».


Список подписей деятелей культуры и искусства является открытым. Присоединиться к данному списку можно, обратившись в пресс-службу Министерства культуры Российской Федерации по тел. +7 985 847 18 22, по электронной почте press-center@mkrf.ru.
sbks: (тост)
Я тут в основном зеркало моих прекрасных друзей. но сегодня я кое-что скажу:

В предыдущем посте есть перечень негодяев. Никакие их заслуги не перевесят войну против Украины.
Будь они прокляты навсегда!
Чтобы быть открытым, этого требует порядочность в таких делах, О. Наливайчук, Украина, Киев.
Моё фото вы видите.
Пусть ваши дети и внуки проклянут Вас, сволочи.

Profile

sbks: (Default)
sbks

June 2014

S M T W T F S
12 3 4 5 67
8 9 1011 121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 18th, 2017 12:02 am
Powered by Dreamwidth Studios